Про цю подію вийшла стаття в газеті «Дніпробуд» з заголовком червоною фарбою: «Канівська ГЕС – кращий пам’ятник Великому Кобзарю!»

Не секрет, що  мальовничі краєвиди Канівщини зачаровують кожного, хто сюди приїжджає, як у свій час зачарували Тараса Шевченка. Козацький дух, історико-архітектурна спадщина українців, «спочивальня» гетьманів і Шевченка, місце сили, де так гармонічно поєднується природа й історія – усе це є Канів.

«Мене полонив Канів і його околиці. Притягальна сила місця поховання великого Кобзаря прикувала до Канева. Із замираючим серцем я піднявся на священну гору. Внизу ніс свої води Дніпро... За Дніпром простягався безкрайній масив хвойних лісів. Подумки вимальовувались бетонні споруди майбутньої станції вище руїн колишнього моста через Дніпро,» - ділився своїми враженнями від Канева інженер дирекції будівництва Канівської ГЕС Владислав Моторний, який приїхав на будівництво із Харкова.

Сама історія гідроелектростанції, як і активний розвиток самого Канева,  розпочалися 12 грудня 1962 року, коли у місто прибули перші будівельники «Дніпробуду» й розгорнулися роботи із будівництва тимчасової автобази, залізниці від станції Ліпляве до причалу, бетонного заводу та промислової бази. 

Робота на будівництві буквально кипіла в прямому сенсі слова: працювали екскаватори, бульдозери, автомашини, земснаряди намивали перемички тощо. І вже на початку квітня 1964 року на об’єкти будівництва подалась напруга 110 кВ.

Згодом було видано наказ на широкий фронт земляних і арматурних робіт по котловану ГЕС. Так крок за кроком, завдяки кропіткій праці сотні тисяч людей, будувалась перлина Черкащини – Канівська ГЕС.  

І вже 4 листопада 1972 року відбувся пуск першого гідроагрегату. Про етапи будівництва станції та цікаві історичні факти ми розповімо у наступних публікаціях.

Пресслужба Канівської ГЕС