У 1982 році вчорашня школярка вперше переступила поріг станції як табельник. Але паперова робота була лише стартом. Поки її однолітки відпочивали після роботи, Світлана вдома обкладалася підручниками з електротехніки. Батько підтримував цей запал, підшукуючи доньці дедалі складнішу технічну літературу. Ця впертість і бажання бути на рівні з досвідченими колегами дали результат: у 1994 році керівництво розгледіло потенціал фахівчині й відправило її на навчання до Вишгорода.
Саме там Світлана опанувала фах акумуляторника — професію, про яку раніше мала лише загальне уявлення, але яка стала її покликанням. Сьогодні Світлана Олексіївна — акумуляторниця електротехнічного цеху з колосальним стажем у 44 роки на одній станції. За цією цифрою стоїть щоденна, відповідальна праця: діагностика, обслуговування, зарядка та заміна величезних батарей. Вона з особливою гордістю говорить про свою роботу, адже розуміє: без справних акумуляторів механізм станції не матиме тієї надійності, яка потрібна.
За десятиліття на ГЕС вона бачила багато, але нинішні часи називає найскладнішим іспитом. Після ракетних атак її філософія залишається незмінною: «Ми повинні згуртуватись і йти вперед. Світло потрібно людям». Ці слова для неї — щоденний план дій. Поза робочою зміною пані Світлана так само активно допомагає армії та підтримує молодих фахівців, передаючи їм ті самі «секрети виробництва», які колись вичитувала в батькових книжках.
Світлана Степаненко точно знає: доки працює ГЕС, у мережі буде напруга, а в українських містах — життя.
Пресслужба Кременчуцької ГЕС
Актуальні новини
- 77