Альона Тіхонова — фахівчиня з високовольтних випробувань та вимірювань, але її робота — не просто про техніку. Це про людей, вибір, про повернення додому навіть тоді, коли вдома постійно гудуть сирени.
Альона народилась і виросла в Запоріжжі, навчалась у місцевому гідроколеджі, а згодом і в інженерній академії. Вже з дитинства у неї була пряма мрія: працювати там, де народжується енергія. І мова не лише про електрику.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, вона разом із дітьми поїхала до Румунії. Але довго там не залишилась. Каже, серце не витримало — тягнуло назад. На роботу. До команди. До своїх. Додому.
Станція, на яку фахівчиня повернулась, вже була зовсім не тією мирною й тихою. Вона неодноразово сиділа з колегами в укритті під час атак на ГЕС. Альона пам’ятає одну з атак особливо добре: в момент вибуху з вентиляційної шахти на неї впала витяжка. Альона не постраждала, але жартів вистачило: мовляв, станція «образилась», що вона виїжджала.
Та попри ризики, вона не уявляє себе в іншому місці. Альона не тільки викладається на повну на роботі, а ще й підтримує наших захисників. Допомагає військовим, які боронять південні рубежі.
«Кожен має бути на своєму місці. Вони — на передовій, ми — на станції. Енергетика важлива в тилу, бо без неї не буде світла, тепла і зв’язку. А без військових - не буде Перемоги», — говорить інженерка.
Сьогодні в неї знову повний графік, робоча каска, вимірювання напруг на ГЕС, у місті, яке часто опиняється під обстрілами. Але з великою внутрішньою впевненістю: вона там, де має бути.
Пресслужба Дніпровської ГЕС
- 132