В регіонах Східної Азії та островів Тихого океану, в яких проживає 30% населення світу, в останні роки відчувається значне зростання попиту на електроенергію. Зокрема, починаючи з 2000 року, споживання електроенергії там зростає на 6% щорічно, що вдвічі перевищує середній світовий попит. Водночас Міжнародне агентство енергетики (IЕА) підрахувало, що до 2040 року споживання електроенергії в Південно-Східній Азії збільшиться вдвічі.

Варто зазначити, що у 2019 році, незважаючи на перехід світу на відновлювані джерела енергії, у Китаї теплова генерація становила майже 70%, а у країнах Південно-Східній Азії – 80%. Саме у цих регіонах забруднення повітря стало головним ризиком для здоров’я населення на додаток до проблем з глобальним потеплінням.

Окрім того, підвищений попит на електроенергію викликає занепокоєння у Тихоокеанському регіоні, який сильно залежить від імпорту викопного палива для виробництва електроенергії, що зі свого боку призводить до коливань цін на електроенергію. Тому уряди країн цього регіону підтримують розвиток відновлюваної енергії, зокрема протягом останніх 5 років він лідирував у світі по встановленню вітрових та сонячних станцій.

Водночас у Південно-Східній Азії у порівнянні з 2000 роком учетверо збільшилася кількість гідроелектростанцій. Зокрема у 2019 році набули великої популярності гібридні проєкти з відновлювальної енергетики, а саме комбіновані станції з гідроенергетичною та фотоелектричною частинами. Таке поєднання генерацій має ряд переваг, зокрема побудовані гідроелектростанції вже експлуатуються, а плаваючі сонячні панелі не потребують додаткового відведення землі. Окрім того, таке поєднання дає змогу гідроенергетиці та сонячній енергії працювати в синергії, що призводить до збільшення потужностей.

Останні події в регіоні

Незважаючи на сповільнення темпів нових встановлених потужностей в останні роки, Китай все ще є регіональним лідером розвитку гідроенергетики. У 2019 році країна ввела в експлуатацію приблизно 4,17 ГВт додаткової потужності, зокрема потужність гідроакумулюючих станцій зросла на 300 МВт.

Варто відмітити, що через відсутність реформ на ринку електроенергії в країні, що зі свого боку впливає на інвестиційні залучення в гідроенергетичну галузь, реалізація ряду гідропроєктів на деякий час була призупинена. Втім задля стимулювання економічного відновлення під час пандемії Covid-19 їх втілення продовжили. Окрім того, у будь-якому випадку реформи галузі та розвиток додаткових маневрових потужностей є необхідними державі.

Так, будівництво гідроелектростанції «Удунде» (Wudongde) потужністю 10000 МВт та «Байхетань» (Baihetan) потужністю 16 000 МВт стали найбільшими проєктами у Китаї. Очікується, що ці станції будуть введені в експлуатацію в 2021 та 2022 роках відповідно.

Із введенням 1,89 ГВт додаткових потужностей Лаос став другою державою у регіоні за розвитком гідроенергетики. Це зростання стало можливим завдяки двом великим проєктам: «Хаябурі» (Xayaburi) потужністю 1 295 МВт та «Нам Ньєп 1» (Nam Ngiep 1) потужністю 270 МВт. Планується, що ці станції вироблятимуть електроенергію для потреб країни, а також для експорту в Таїланд. Окрім того, новий проєкт «Дон Сахонг» (Don Sahong) потужністю 260 МВт постачатиме електроенергію до Камбоджі.

Взагалі Уряд Лаосу планує і надалі продовжувати розвивати гідроенергетику з метою зменшення імпорту енергії, а також зниження цін на неї.

Минулого року в Індонезії для державного комунального підприємства PT Perusahaan Listrk Negara (PLN) було введено в експлуатацію станцію «Раджамандала» (Rajamandala) потужністю 46,6 МВт. Окрім того, Уряд повідомив про плани побудувати в 2020 році в провінції Північний Калімантан найбільшу в країні гідроелектростанцію «Ментаранг» (Mentarang) потужністю 1350 МВт, загальна вартість якої становить 2 млрд американських доларів. PLN також підписав договір на придбання електроенергії після введення в експлуатацію проєкту із плаваючим сонячними панелями потужністю 145 МВт в Західній Яві.

Державний орган з виробництва електроенергії Таїланду (EGAT) має на меті до 2037 року розробити на дев'яти водосховищах 16 плаваючих сонячних станцій потужністю понад 2,7 ГВт. Країна також планує збільшити експорт та імпорт електроенергії. Так, Уряд має на меті імпортувати гідроенергію з Лаосу та експортувати до Малайзії, Камбоджі та М'янми.

У Камбоджі Міністерство гірничо-енергетичних ресурсів нещодавно заявило, що країна не буде розміщувати нові гідроенергетичні об’єкти на річці Меконг. Однак, Уряд все ще вивчає новий потенціал розвитку гідроенергетики на притоках річок, наприклад, на річці Конг у провінції Стінгтраенг планується проєкт потужністю 190 МВт.

Австралія, штат Тасманія, має на меті до 2040 року повністю перейти на відновлювані джерела енергії. Саме завдяки гідроенергетиці Тасманія до 2022 року зможе наблизитися до своєї цілі. Уряд країни вже затвердив нові проєкти, зокрема гідроакумулюючої станції «Батарея нації» (Battery of the Nation). А «Марінус Лінк» (Marinus Link) взагалі відіграватиме провідну роль у відновленні економіки держави від Covid-19.

У 2019 році гідроенергетичні проєкти Тихоокеанських островів фінансувалися міжнародними фінансовими організаціями. Так, на Соломонових островах гідропроєкт потужністю 15 МВт був профінансований консорціумом агентств з розвитку на загальну суму 240 млн американських доларів. Варто підкреслити, що його реалізація допоможе зменшити залежність країни від імпортного викопного палива майже на 70%.

Джерело: International Hydropower Association

Переклад та адаптація: Ірина Данилова

Головне фото: «Байхетань» (Baihetan), Best China News

Читайте також: 

Європарламент: гідроенергетика відіграє одну із найважливіших ролей в Енергетичній стратегії Європейського Союзу

IRENA: Гідроенергетика – вагомий внесок до енергетичної системи майбутнього