02.04.2025
Її робочий день починається задовго до того, як ГЕС прокидається на повну потужність. Вона не керує турбінами, але її внесок у роботу станції відчутний щодня.
Друкувати
Лунгол

Від відповідального ставлення до своєї справи до активної участі у відновленні об'єктів після обстрілів – Тетяна Лунгол є частиною тієї непохитної сили, яка тримає енергетичний фронт України.

На Кременчуцькій ГЕС Тетяна розпочала працювати у 2009 році: «Все було дуже просто і швидко. Окрім прибиральниці виробничих приміщень, інших вакансій мені не пропонували. Я погодилась і про своє рішення зовсім не жалкую, – згадує фахівчиня. – Я потрапила у чудовий колектив турбіністів, де один за всіх і всі за одного. З перших днів отримала повагу і підтримку».

За роки роботи ця повага лише зміцніла. «Вона, як та бджілка, працює. Ніколи не чув від неї жодних нарікань на нелегку щоденну працю. Навпаки, ця тендітна жінка завжди в перших рядах. У неї активна життєва позиція, завжди підтримає і підставить плече, – говорить начальник турбінного цеху станції Едуард Чекаленко. – Тетяна брала участь у ліквідації наслідків ворожих обстрілів на станції. Поряд із чоловіками наші жінки проявили стійкість, відданість справі, непохитність».

Вже 10 років вона є членом профспілкового комітету станції, відстоюючи інтереси гідроенергетиків. З 2014 року активно займається волонтерством – допомагає захисникам як у складі ініціатив філії, так і в межах волонтерської організації «Крюківські мурашки».

«Невимовний біль пронизує тебе, коли бачиш, як за лічені хвилини руйнується те, що роками будувалось. Ще вчора справне обладнання лежить розтрощене у зруйнованому приміщенні… Для мене зараз найголовніше, щоб в Україні якнайшвидше настав мир. Щоб більше не прилітало на станцію. Щоб наші гідроенергетики мирно працювали і виробляли електроенергію для українців. Ми працюємо на Перемогу, і тільки!», – впевнено говорить Тетяна Лунгол.

Пресслужба Кременчуцької ГЕС

 

Поділитися: