Коли розпочалася війна, співробітниця Укргідроенерго Ольга залишилась у рідному місті, шукала можливості допомогти. Люди навколо панікували, скупляли все, що можна, стояли в довгих чергах під обстрілами. Магазини, ринки, торгівельні центри, аптеки швидко зачинялись. Наступного дня нічого не працювало. Але потреби в людей були, зокрема в ліках. Донька Ольги працює фармацевтом у місцевій аптеці. З дозволу директора, дівчина відкрила її і продавала медикаменти. А Ольга вирішила, як допомагатиме людям.
"Лунали вибухи, але аптека працювала. Єдина в місті. Люди могли купити життєво необхідні препарати, які стали дефіцитом. А я доставляла з цієї аптеки медикаменти до сусідніх міст. Возила тим, хто просив. Інколи їдеш, страшно, потім згадуєш, що від тебе чекають допомоги і де там той страх..." - каже Ольга.
У березні була катастрофа з ліками. Навіть звичайних сердечних, від тиску та противірусних неможливо було придбати в межах Київської області, вже не кажучи про специфічні гормональні препарати та інші. Тоді співробітниця Укргідроенерго Вікторія почала шукати виходи на знайомих з інших областей України та з-за кордону. Списки потреб від людей збільшувались в геометричній прогресії. Разом з чоловіком займались адресною доставкою ліків з рук в руки, для військових та територіальної оборони. Допомагали людям, які перебували в окупації, діткам, з Чернігівщини та Сходу України
"Це було найважче. Навіть у відносній безпеці в їхніх очах читався несамовитий страх… Війна не закінчилась, і нині ще є дуже багато людей, які потребують допомоги. Надзвичайно вдячна за фінансову підтримку від працівників компанії та мотивацію. Та і взагалі, ми, українці - неймовірні! І однозначно, перемога за нами!" - розповідає Вікторія.
Перевозити вантажі та евакуювати людей з окупованих територій допомагав співробітник Укргідроенерго Яків. За кермом чоловік 35 років. Професіоналізм та відчуття відповідальності допомогли чоловіку подолати страх. Інколи в те місце, де був, за кілька хвилин прилітав ворожий снаряд. Ризик щодня страшний...Але...
"Але я перш за все думав не про себе, а про людей. Коли ти бачиш родини з дітьми, які біжать, кидаючи на ходу речі, бо так легше втекти з пекла....плачуть...у тебе всередині все перегортається. Десь беруться слова підтримки, знаходиш спільну мову з малечею і за мить вони вже посміхаються. Дитячі посмішки це найвища нагорода. Значить я не даремно це роблю!" - ділиться Яків.
Допомога у перенесенні вантажів, доставка необхідних речей у місця потреб. Все це було на плечах в тому числі співробітників Укргідроенерго. Ніхто з людей не жалівся, всі розуміли, тільки разом можна здобути мир.
Пресслужба Укргідроенерго
Дізнавайтесь більше актуальних новин про діяльність компанії та галузі в нашому телеграм-каналі.
Читайте також:
- 110