Петро Непорожній народився в Україні у місті Яготин, що на Київщині. Отримавши вищу освіту за фахом інженера-гідротехніка, пройшов трудову школу на будівництві гідроелектростанцій, в проєктних організаціях, відновлював зруйновані в роки війни гідроелектростанції та будував нові. 70 років його трудової діяльності пройшли під гаслом «Серце моє – енергетика».
Найвагомішим внеском для розвитку галузі стала його кропітка робота під час будівництва Каховської ГЕС. Саме у 1953 році він очолив службу головного інженера «Дніпробуду» і саме він грав ключову роль під час будівництва основної конструкції Каховської ГЕС.
Зведення греблі на Херсонщині було не простою справою, однак Петро Степанович з гідністю впорався з цим. Його прогресивний підхід забезпечив будівництво греблі за рекордно короткий час. Завдяки наполегливості та високопродуктивній роботі, фахівця оцінив Уряд і невдовзі він очолив Держбуд Української РСР. Також Петро Непорожній був заступником голови Ради Міністрів УРСР та з 1962 по 1985 роки очолював Міністерство енергетики та електрифікації СРСР.
За період діяльності Непорожнього забезпечувалася потреба в електроенергії всіх галузей народного господарства України, підвищилася надійність роботи електростанцій і енергосистем, збільшилося виробництво електроенергії, а витрати на її виробіток знизилися в 1,5 рази. Це був час розквіту енергетичної галузі.
Більшість науково-дослідних і проєктних робіт великого енергетика здобули міжнародне визнання. Одним з головних досягнень Петра Непорожнього є організація єдиної енергетичної системи (ЄЕС), однієї з найпотужніших серед аналогічних систем в інших країнах.
За значний внесок у розвиток енергетичної галузі постановою Кабінету Міністрів України у 2000 році ім'я Петра Непорожнього присвоєно Каховській ГЕС.
Петро Степанович Непорожній став ініціатором створення Ради ветеранів енергетики та ініціатором святкування в СРСР Дня енергетика. Вперше свято було затверджене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1966 року в пам'ять про день прийняття Державного Плану електрифікації (ГОЕЛРО) на восьмому з'їзді Рад 22 грудня 1920 року. Це свято нині відзначає не тільки Україна, а й колишні країни пострадянського простору.
У пам’яті поколінь Петро Степанович назавжди залишиться «повелителем світла», непохитним у досягненні високої гуманістичної мети, невтомним у подвижницькій праці.
Пресслужба Каховської ГЕС
Читайте також:
Видатні імена української гідроенергетики: Сергій Гандзюк
- 96
