За першою освітою Марина економіст. Проте, закінчивши  Харківський політехнічний інститут за спеціальністю «Метрологія та вимірювальна техніка», вирішила пов’язати своє життя з енергетикою і прийшла працювати на Кременчуцьку ГЕС. З 2011 року обіймала посаду електромонтера диспетчерського устаткування та автоматики. У 2012 році Марина перейшла на посаду електромонтера з ремонтів апаратури, релейного захисту й автомати ІІ розряду, потім ІІІ розряду. У 2018 році Марина здобула кваліфікацію інженера цеху комп’ютерних технології, релейного захисту та зв’язку.

Таким чином за 9 років роботи в енергетичній галузі з простого електромонтера Марина дійшла по відповідальної посади інженера.

Що привело Вас в гідроенергетику?

Потрапила, можна сказати, випадково: запропонували тимчасове місце фахівця, яка перебувала у декретній відпустці і залишилася. Наразі про це зовсім не жалкую. Тут опанувала і другу спеціальність – інженер-електрик. У 2017 році з відзнакою закінчила національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».

Можливо, саме тут і є відповідь на наше наступне запитання щодо мотивації йти саме в гідроенергетику.

Хочеться вкотре спростувати поняття, що інженер – чоловіча професія. Іноді так хочеться довести, що жінка-електрик зовсім не поступається перед складнощами чоловічої професії. До того ж вона більш допитлива та системна. І, можливо, це також, враховуючи мій енергійний характер, стало мотивацією йти в енергетику.

Що для Вас в роботі більш цікаво, що драйвить щодня?

Знову ж таки, драйвить виробничі змагання з колегами-чоловіками. Мені хочеться довести, що я можу працювати з досить складною роботою щодо експлуатації пристроїв РЗА, їх ремонту та реконструкції апаратури. Цікаво здійснювати і пізнавати те, що колись здавалось недосяжним. І приємно відчувати, що саме від твоєї роботи залежить захист функціонування гідроагрегатів та й всього обладнання гідроелектростанції. Драйвово ще працювати за комп’ютером, розробляти нові схеми захисту.

 Чи є складність у роботі та ставленні?

В школі фізикою не захоплювалась, тому починала вчити все майже з нуля. Але намагаюсь йти в ногу з часом, не відстаю від колег, які готові будь-якої хвилини підставити плече підтримки. Мету, яку ставила перед собою – досягла. Отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю метрологія та вимірювальна техніка, працюю інженером-електриком.

Ваше бачення перспективи розвитку сфери гідроенергетики?

Розвиток української гідроенергетики я вбачаю тільки в її реконструкції. У світі сучасних новітніх технологій, коли все комп’ютеризовано, гідроенергетика має оновлюватись. А це значно полегшить і складну роботу релейщиків.

Чому дівчата мають обирати професії в гідроенергетиці? Що можна порадити молоді?

Твердження, що жінки слабка стать, давно застаріле. У сучасному світі не залишилось сфер діяльності, де б жінки не працювали на рівні з чоловіками. Ми все частіше руйнуємо ці стереотипи. І гідроенергетика яскравий цьому приклад. Жінки і в цій галузі досягають значних успіхів на багатьох фронтах, в тому числі і в професії електромонтер з ремонту апаратури релейного захисту та автоматики. Я вважаю, що жінка в енергетиці –відповідальна, вольова, цілеспрямована, уважна. Ну, а щодо молоді – йдіть, підкорюйте українську гідроенергетику, опановуйте знаннями галузі у вищих навчальних закладах України.

Наприкінці розмови Марина зовсім тихенько промовила: «В гідроенергетиці я ще новачок, але прагну удосконалюватись. Тож мої ще найскладніші справи попереду, я йду до цього».

Ось така вона Марина Пустовіт, тендітна жінка, яка має сильну чоловічу професію інженера групи релейного захисту філії «Кременчуцька ГЕС».
 

Пресслужба Кременчуцької ГЕС

Читайте також: 

Станіслав Макаров: «В гідроенергетику потрапляють раз і назавжди»

Укргідроенерго взяла участь у презентації освітнього буклету «Твоє майбутнє в електроенергетиці»