Народилася Марина у місті енергетиків Чайковський Пермської області. Батьки працювали на Воткинській ГЕС. Після закінчення школи Марина вирішує вступити до Куйбишевського енергетичного технікуму студіювати гідроенергетичне будівництво.
Саме у цей час в Україні триває активне будівництво Дністровської ГЕС - вводяться в експлуатацію перші гідроагрегати. На станцію приїздить чимало фахівців з теренів колишнього СРСР. Отримав запрошення на будівельні роботи і Олександр Данилевський - батько Марини. У 1981 році тоді ще зовсім юна дівчина переїхала разом з батьками, братом та сестрами на добудову Дністровської ГЕС. Батько влаштувався працювати оперативним черговим зміни ГЕС, а Марина трудову діяльність розпочала обхідником гідроспоруд.
Тут, на станції, вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Миколою Лубінцем, який також походить з династії гідроенергетиків. На той час він працював електриком у електричному цеху, його батько був начальником турбінного цеху, а мати - лаборантом у хімічній лабораторії станції. На електростанції працювали також Миколин брат та його дружина.
«Ось така величезна сім’я енергетиків! Цікаво, що сім’я чоловіка теж переїхала в Новодністровськ із Чайковського. Ми з чоловіком виросли в одному місті але познайомились тільки тут - на Дністровській ГЕС»,- ділиться жінка.
Вона єдина працівниця гідроцеху, хто добре пам’ятає перші етапи будівництва і становлення електростанції. А вони були хоч і нелегкими, однак дуже цікавими. Марина згадує як спершу доводилося працювати у будівельному дерев’яному вагончику, який опалювався електричним конвектором, як брала участь у роботах зі встановлення контрольно-вимірювальної апаратури на ГЕС.
«До деяких п’єзометрів доводилось добиратись буквально по пояс в снігу, а вимірювальний пристрій просто відкопувати. Але повертались з вимірів завжди у гарному настрої. Зігрівались запашним чаєм у вагончику. Це було дуже романтично», -пригадує Марина Лубінець.
Електростанція будувалась і розвивалась, а разом з нею зростав і професіоналізм Марини. Наразі жінка працює у групі нагляду, що створена для контролю за станом гідротехнічних споруд. Основне завдання обхідника - експлуатаційний контроль за надійністю та безпекою гідротехнічних споруд при зміні температурних та паводкових режимів.
Марина - не лише справжня фахівчиня своєї справи, вона завжди бере активну участь у житті станції, допомагаючи колегам вирішувати проблемні питання, а також навчає молодих спеціалістів. Для неї колектив - друга родина, де можна знайти однодумців, ділитися досвідом, та будувати плани на майбутнє.
«Я із задоволенням допомагаю усім, хто потребує підтримки або поради. Протягом п’яти років я є членом профспілкового комітету, як представниця від гідроцеху. Однак за допомогою часто звертаються і працівники інших підрозділів. Я охоче допомагаю усім і душа болить за всіх. Адже колектив для мене давно вже став другою сім’єю, а станція - другою домівкою»,- зазначає Марина Лубінець.
Пресслужба Дністровської ГЕС
Читайте також:
Наталія Кошман: «Мені подобається працювати на гідроелектростанції, адже поряд зі мною професіонали»
З освіти в гідроенергетику. Як вчителька Наталія Шевчук опанувала «нежіночу» професію
Марина Пустовіт: «Жінка в енергетиці – відповідальна, вольова, цілеспрямована, уважна»
Актуальні новини
- 133