Вадиме Миколайовичу, розкажіть як і коли Ви почали свою професійну діяльність?

10 серпня 1996 року - пам’ятаю як зараз. Хочу відмітити, що цей напрям ‒ спадковий. На Київській ГЕС працював мій дідусь, тому я з дитинства був знайомий з цією тематикою. Так у багатьох наших співробітників відбувалось, хтось зі старшого покоління працював на станції і ми, діти, виростали в гідроенергетичній атмосфері, у розмовах дорослих про станцію, у неповторних індустріальних краєвидах. До того ж, коли твій дідусь будує під керівництвом Семена Поташника Кременчуцьку ГЕС – неможливо залишитися просто осторонь. Після Світловодська його запросили до Вишгорода, на будівництво Київської ГЕС,  тут він вже і залишився. Батько не був пов'язаний зі станціями, але він будував місто для енергетиків ‒ Вишгород, працював в районній архітектурі. Тож все дитинство мене оточували інженери та техніка.

Як саме Ви потрапили на Київську ГЕС?

Це була моя перша робота після закінчення університету. Прийшов на Київську ГЕС на посаду електромонтера з двома червоними дипломами ‒ один з них я отримав, закінчивши  радіо-технічний факультет КПІ імені Сікорського. Мене зацікавила перспектива долучитися до процесу кардинальної зміни системи зв’язку. Це була можливість здобути неймовірний досвід і я схопився за цю можливість не вагаючись. Я ‒ молодий спеціаліст ‒ отримав шанс впровадити нові технології в Дніпрогідроенерго (назва компанії змінювалась декілька разів, фінальний варіант ПрАТ «Укргідроенерго» був затверджений у липні 2017 року, - ред.). З того часу і працюю, наступного року, у 2021, буде ювілей – 25 років служби.

Які труднощі Ви зустрічали на своєму професійному шляху? Чим пишаєтеся у своїй кар’єрі?

Колективом зв’язківців ми фактично своїми руками замінили більше 20 км кабельних шляхів територіями Київських станцій. Далі ці зміни підтримали інші станції компанії і розпочалось. Змонтували нову цифрову АТС, проклали до міста магістральні оптичні та мідні лінії зв’язку, завдяки чому наші співробітники отримали міські номери і змогли дзвонити куди завгодно, а не обмежуватись територією будівлі. Налагодили зв'язок між усіма станціями, в тому числі і для селекторних нарад. З 2005 року впроваджували справжню воєнну систему зв’язку: саме вночі запускали нові АТС (АТС − автоматична телефонна станція, - ред) в Каховці і Каневі, адже це час найменшого навантаження. У  2007 році впровадили нову багатоканальну систему зв’язку, поєднавши головний офіс Укргідроенерго та НЕК «Укренерго» оптичною лінією через підстанцію  «Північна». Це був великий прорив – 12 км кабелю за три тижні пройшло через наші долоні, про це будівництво можна було б окрему розповідь писати. Також я можу пишатись тим, що в свій час ми отримали на нашу АТС національну нумерацію, зв’язавши наше обладнання з головною ЦАТС Вишгородського району − тобто на внутрішній номер співробітника можна подзвонити з будь-якого куточка Землі і будь-який наш співробітник, звісно, якщо має відповідні повноваження, може зателефонувати до будь-якої точки світу.

Яку посаду займаєте зараз? Які їй притаманні особливості?

Наразі я займаю посаду начальника дільниці зв’язку філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС». Очолюю наш невеличкий колектив зв’язківців вже майже 20 років. Робота зв’язківця має бути непомітною. Якщо людина спокійно вирішує всі свої питання по телефону швидко та якісно − роботу ти виконав добре.

Окрім налагодження роботи самої системи зв’язку, які ще існують аспекти роботи?

Звичайно ж захист цієї системи. Ми використовуємо провідний зв'язок, адже він найнадійніший. Його важко підслухати, або перервати. Кабелі зв’язку лежать найчастіше у спеціальний телефонній каналізації: їх ізолюють трубами, роблять окрему, суху зону, і, звісно ж, ховають під металеві люки. Наша система побудована з урахуванням гідроенергетичних особливостей. ГЕС і ГАЕС – це не просто величезні споруди, це державні стратегічні об’єкти. Співробітники станцій не мають права допустити помилку, тому все технічне забезпечення працює швидко, точно, безперебійно. Саме тому на станціях є можливість додзвонитися без номеру: якщо людина не знає комбінації цифр, але їй необхідно передати інформацію диспетчеру, то вона може зняти трубку і зачекати 4 секунди − система сама її зв’яже з пультом керування. Система влаштована саме так, оскільки дуже важливо швидко передавати необхідну інформацію, яка стосується роботи станції.

З чим можна порівняти Вашу роботу?

З роботою авіаційних диспетчерів. Велика і важлива частина нашої роботи це − диспетчерська система зв’язку, тобто управління всією гідроелектростанцією, саме режимом роботи, зменшенням і збільшенням виробництва електроенергії. Процес розпочинається від вказівки оператора – НЕК «Укренерго». Далі інформація потрапляє до головного щита управління (він знаходиться на Київській ГЕС), з головного щита диспетчеру на кожній станції, який, в свою чергу, вже підлаштовує роботу обладнання. До речі, усі вказівки диспетчери мають підтверджувати особисто. Це означає, що на обох кінцях телефонного зв’язку диспетчери представляються та мають дослівно повторити почуту команду, тільки тоді вона вважатиметься прийнятою. Усі розмови диспетчерів записуються автоматично і  цілодобово, це як чорний ящик у літаку. Звичайно ж сьогодні всюди  впроваджено цифрові технології, ми бачимо на моніторах показники роботи усіх наших  станцій, але від живої диспетчерської команди, на мою думку, ми не відмовимось. Голос, відгук від живої людини набагато складніше підробити, ніж текстове повідомлення. Тим паче, що люди працюють на своїх місцях роками і знають вже один одного за голосами.

Які плани на майбутнє?

В планах збільшення кількості міжстанційних каналів та впровадження ІР телефонії, відеоконференцзвязку. Є бажання поєднати службовий і мобільний номер абонента на його робочому столі та у його кишені. Ми повинні надати більше можливостей для вільного службового спілкування, особливо зараз, у період пандемії це стає дуже важливим. Відкрию невеличку технічну таємницю – зараз наша АТС спроможна з’єднати одночасно 80 % абонентів головного офісу компанії. Це комутаційне навантаження 0,8Ерл. Не кожна система може цим похвалитися. До порівняння зазначу, що система мобільного зв’язку може витримати лише 0,1, максимум, 0,2Ерл. відповідно. Ви не помічаєте цього, але згадайте завантаженість мережі на Новий Рік. В компанії, саме така завантаженість кожного дня, працівники станцій і офісів постійно зв’язуються один з одним, і кожен такий дзвінок важливий. І навантаження лише зростає, тому, щоб його підтримувати,  треба працювати постійно, і, як кажуть, робити і з запасом, і якісно.

Що Ви можете порадити молоді, аби опанувати професію зв’язківця?

По-перше, це бажання. Також уміння приймати самостійні рішення й робити це швидко. Адже на вирішення проблеми в системі зв’язку ми маємо максимум 2 години у будь-який час доби. Зважаючи на масштабність і стратегічну важливість об’єктів, зв'язок повинен працювати завжди. І, звичайно, це знання і вміння працювати руками. Сьогодні можна спокійно працювати в офісі у штатному режимі, а завтра виїзним сервісним інженером. Важливо мати і знання і досвід. Є сфера, в якій спеціаліст інженер − це його стовп, ноги, опора. Ліва рука поринає в програмування, а права − в user experience. І надалі, також, необхідно вчитись. Адже життя не зупиняється – постійно з’являється щось нове, більш досконале, більш прогресивне, тож маємо встигати за тенденціями і постійно вдосконалюватись.  

Пресслужба Укргідроенерго

Читайте також:

Гідроагрегат №4 Дністровської ГАЕС: на шляху до найбільшої ГАЕС Європи

Василь Субота: «Ротор – серце гідроагрегату»

Як Укргідроенерго посилює безпеку на своїх гідроелектростанціях