Іван Гаврилович Попов народився 29 вересня 1930 року в селі Покровка Кваркенського району Оренбурзької області в сім'ї уральських козаків. Трудова діяльність гідроенергетика розпочалась по закінченню Куйбишевського гідротехнічного інституту у вересні 1953 року на Широковській ГЕС з посади чергового інженера. Потім він працював майстром гідротехнічного цеху, старшим черговим інженером та майстром турбінного цеху. А вже в 1955 році Івана Попова призначили начальником Широковської ГЕС. Молодий керівник разом з однодумцями будував нові плани та втілював нові амбіційні проєкти щодо безаварійної експлуатації станції.
У 1959 році через сімейні обставини Іван Григорович був змушений написати заяву з проханням перевести його в інший регіон країни. Так родина Попових потрапила на велике будівництво Кременчуцької ГЕС.
На новому місці молодий гідроенергетик з головою поринув у роботу. Спочатку свої знання і вміння він застосовував на посаді старшого інженера, потім – заступника начальника гідротурбінного цеху, а вже з 1 січня 1969 року Іван Попов очолив роботу працівників гідротурбінного цеху. Це був період становлення Кременчуцької гідроелектростанції, яка на той час була однією з основних гілок Дніпровського каскаду та містоутворюючим підприємством.
«Кожен день роботи на станції приносив неймовірне задоволення. Я жив і дихав в унісон з будівництвом гідроелектростанції», - любить повторювати ювіляр.
Поряд з пуском гідроагрегатів, навчанням і підготовкою спеціалістів з експлуатації станції, молоді енергетики брали активну участь у будівництві міста. Серед них особливо виділявся Іван Гаврилович. Він активно допомагав у зведенні об'єктів народного господарства, розробляв макети ділянок щодо розміщення комплексів протиповітряної оборони (ППО) біля споруд ГЕС та докладав чимало зусиль для створення сучасного квітучого міста.
Посадові обов’язки гідроенергетик активно поєднував із громадською діяльністю, а надійним тилом для нього була дружина, яка завжди підтримувала та допомагала.
Особливою лінією в біографії Івана Попова окреслені роки спільної роботи із Семеном Поташником, який на той час на Кременчуцькій ГЕС працював заступником головного інженера. Ці роки надовго запам'яталися Івану Гавриловичу: разом будували станцію, разом розробляли проєкти, разом відпочивали.
«Порядність у відношенні до колег, якою володіє Семен Ізрайлевич, завжди була і залишається прикладом для наслідування кожному, хто працює поряд з ним», - згадує ветеран.
Працював молодий гідроенергетик і за кордоном, де українські спеціалісти надавали технічну допомогу в будівництві та експлуатації гідроелектростанцій. Так, у березні 1972 року на посаді головного інженера Іван Попов допомагав в'єтнамським спеціалістам у спорудженні ГЕС в Тхак Ба. А вже в серпні цього ж року він як керівник контракту будував гідроелектростанції в Пулі-Хумри (Афганістан). Також українські фахівці ділились своїм досвідом з іракськими енергетиками. На річках Тигр та Євфрат побудовано гідроелектростанції, аналогічні нашим українським.
Через 5 років роботи за кордоном молодий фахівець повернувся на рідне підприємство, де очолив виробничо-технічний відділ Кременчуцької ГЕС. Понад 60 раціоналізаторських пропозицій щодо покращення експлуатаційних можливостей електрообладнання та гідроспоруд втілено в проєкти реконструкції гідроелектростанції. Всі вони надійшли від начальника виробничо-технічного відділу Івана Попова.
Своїм величезним виробничим і життєвим досвідом Іван Гаврилович ділився і з чисельними учнями та послідовниками. Його статті та дописи в технічних виданнях країни і на сьогоднішній день користуються попитом, деякі з них допомагають фахівцям розв'язувати складні технічні завдання гідроенергетичної галузі. Прогресивні погляди щодо розвитку української гідроенергетики Іван Попов висловлював з високої трибуни Всесоюзного з'їзду енергетиків, делегатом якого був у 1969 році. За вагомий внесок у розвиток енергетики був відзначений званням «Відмінник енергетики СРСР». Також він є почесним працівником компанії «Укргідроенерго» та почесним енергетиком Міністерства енергетики України. У 2014 році славному енергетику міста рішенням Світловодської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Світловодськ».
І на заслуженому відпочинку наш ювіляр залишається активним учасником в роботі ветеранських організацій міста та Кременчуцької ГЕС. У своєму досить поважному віці Іван Гаврилович частий і бажаний гість у школах та коледжах Світловодська. На зустрічах з молоддю він розповідає про історію будівництва гідроелектростанції і міста, про молодих людей, що в далекі роки робили неможливе. Він закликає молодь продовжувати славетну історію української гідроенергетики та поповнювати її лави.
«Умови для цього у нас, світловодчан, найсприятливіші. Красуня нашого міста, Кременчуцька гідроелектростанція, дає велику путівку в життя розумним, допитливим і наполегливим молодим людям», - любить повторювати Іван Гаврилович.
Валентина Саєнко
Пресслужба Кременчуцької ГЕС
Читайте також:
Семен Поташник: вдячний долі, що пов’язала моє життя з гідроенергетикою
- 142